За життя

Ми в Україні знаходимось зараз в унікальному положенні. І ось чому. Україна, як і більшість сучасних держав, є геополітичним проектом (чому, зараз пояснювати довго, то окрема тема). І в Україні(и) як проекту порівняно нового практично відсутній шар понять минулого. Українцеві (не совку) практично немає що запропонувати світовій громадськості зі свого минулого (так, про козаків, Русь, Шевченка, пересопницьке Євангеліє і конституцію Орлика пам'ятаю - таких об'єктів набереться кілька десятків). В українців (знов-таки не постсовків) зараз є можливість заповнювати культурну порожнечу своєю творчістю. Українцеві немає потреби конкурувати із власним минулим. Візьмемо для прикладу західно-монголію. В них що не зроби - в СРСР воно вже було і було краще (а якщо не було краще, то будемо бити ногами, поки не визнаєте, що було). А в Україні що не зроби - для України нове. Звісно, можна намагатись конкурувати з чимось імпортним чи знов таки радянським, але все це імпортне - це чужа культура і чужі традиції, непритаманні українській свідомості і культурному світу. Ну який в Україні може бути Чебурашка чи Покемон? З якого вони баштана? От свій Петрик П'яточкин зі слонами - це п'ять! Чи Капітошка. Чи Лис Микита (дарма, до речі, його не розкручують як національний символ). Отже, ми маємо рай для тих, хто хоче щось створювати. І такі люди є! Але їм потрібна ваша підтримка - відвідуйте виставки, споживайте український культурний продукт. Бо митцеві потрібно більш ніж гроші визнання його творчості потрібною людям (працювати "в стіл" можуть лише найбільш схиблені представники творчого люду).