Коштували квитки від ~80 до ~800 доларів за штуку. Дешеві - лише балкон, партер від $300. Оскільки я не дуже люблю живі виступи, то дорогі брати не хотілося, але на балконі вибирав, як мені здавалося, вдале місце.
Сам концерт пройшов так, як має проходити ідеальний концерт - співачка викладалася на повну протягом двох годин, косяків і накладок (крім затримки початку на годину) не спостерігалося.
Але "концертний зал" - це відстій радянських часів.
По-перше, крісла. Вони незручні (може в партері і краще, але я в Україні останній раз був років 20, а з тих часів робили ремонти) - підлокітники вузенькі, відстань між рядами така, що при моєму зрості 1.82 ноги не поміщаються (без жартів).
По-друге, весь звук йде з двох колонок, встановлених по боках від сцени. Тобто ні тобі surround'а, ні нормального стерео. Ми сиділи трохи збоку, напроти одної з колонок, і відповідно, звук був переважно моно.
По-третє, навіть з прокатним біноклем роздивитися Сару Брайтман "живцем" було важкувато - дуже далеко. В нормальних концертних залах, і навіть у відстійному (з інших причин) Палаці Спорту ставлять великі екрани для тих, хто далеко сидить або погано бачить. А тут же шоу з кількома костюмами - і навіщо ті костюми, якщо роздивитися їх можна було виключно з перших рядів партеру? Та й взагалі, якщо не видно співака, то вважай що ти не на концерті, а слухаєш запис.
Зважаючи на недоліки залу і особливості концерту (оскільки це концерт фактично оперної співачки, то є певні вимоги до звуку) ми були дещо розчаровані. Але, повторюсь, це проблема суто залу, а не концерту.
