В США традиції благодійності розвинуті дуже сильно. Причому, збирають гроші в різних формах і для різних отримувачів.
Також збирачі стояли перед різдвом біля магазинів (KMart, Giant з того, що я бачив) і збирали гроші для якогось фонду. В той же час в KMart'і питали (написом на терміналі із опціями вибору суми пожертви), чи не хочу я щось пожертувати, при проведенні оплати карткою.
Самодіяльних збирачів з кошиками на перехрестях я теж бачив, причому в нашому селі (нагадаю, 200 м за Вашингтонською окружною).
Час від часу я отримую листи від якоїсь ветеранської організації (нагадаю, що місцеві ветерани - це не НКВДшники, що вижили в "загранотрядах", а бойові ветерани війн у В'єтнамі, Афганістані, Іраку тощо). Ця організація просить передати їм щось непотрібне включно із автівками (!!), котрі вони зможуть продати, а використані гроші спрямувати на потреби ветеранів.
А сьогодні ми зайшли в дуже цікавий магазин... Дружина спершу вирішила, що це комісійка. Так, комісійка, але непроста. Це магазин від місцевого (це важливо) медичного центру (= шпиталю). Люди жертвують свої речі, котрі потім продаються через цю комісійку, а зібране йде на потреби мед.центру. Ціни дуже помірні, і речі адекватні (є більш вжиті, є взагалі нові). І зокрема в залі стоїть стенд, на котрому написано, що за 2014-ий рік цим магазином (або кількома такими, це не було очевидно зі стенду) було зібрано понад 3 млн доларів підтримки. Не впевнений, що цей конкретний магазин продає на $10 000/день, але все може бути.
Я чув, що "абстрактні" благодійні організації на кшталт захисників тварин і інших таких акцій, лише якусь малу частину (ледь не 20%) витрачають на власне адресатів допомоги, а решта йде на адмін.витрати тощо. Але в США, це, ймовірно, більш оптимально працює, якщо допомога є локальною, адресною, і коли жертвувачі знають, куди конкретно йдуть гроші.
