Важко бути богом

Одна з гіпотез, що намагаються поєднати фізику із теологією, каже, що бог створив світ, але потім відійшов від справ, і зараз всесвіт розвивається за закладеними творцем законами.

Цікавим є уявний експеримент, котрий можемо провести для перевірки цієї гіпотези.

А саме: уявіть себе богом керівником невеличкої планети десь на задвірках галактики. Крутиться ця планета вже давно і нудно. І от на ній завелись блохи люди. Тваринки цікаві, але ... А чому але? Тваринки цікаві! Після нудних динозаврів і інших ссавців люди — дуже цікавий об'єкт для розваги. Адже вони несподівані, розігрують такі кумедні сцени. Весь час змагаються один з одним за якісь дрібниці... Так, певний час за цією метушнею досить цікаво спостерігати, але швидко набридає. За багато тисяч років все одне й те ж, які технології їм не дай. Знову нудьга ...

Подивимося на питання більш серйозно. Припустимо, ви за власним бажанням можете щось змінити в світі. З точки зору зовнішнього спостерігача — на вас цей світ, і самі по собі зміни не впливають. Для чого (з якою метою) щось змінювати? Якщо світ не впливає безпосередньо на бога, то богові і немає сенсу втручатись. Хіба що цікавість. Але цікавість може бути як раз до несподіваних подій. Звісно можна і кубики кидати, але з людьми дещо більше варіантів виходить. Тобто, втручання призводить лише до зменшення кількості цікавих несподіванок.

Припустимо, що бог є небайдужим до проблем людства. Тобто він хоче, щоб людям легше жилося. Але виходити він (наприклад зі встановлених ним для себе правил гри) має з того, що є на поточний момент. Тобто якщо золота на планету відпущено двісті тисяч тон (насправді його набагато більше, але воно майже все в ядрі Землі), то кожному по золотому унітазу не вийде. І додати ще одну змінну в рівняння Шрьодінгера (як в анекдоті) теж не вийде.

Які важелі він може задіяти, щоб покращити життя? Нагадаю, що йому “протистоїть” 7 мільярдів розумів (нехай і обмежених), які покращуватись аж ніяк не хочуть, не зважаючи на тисячоліття промивання мізків релігіями. Більше того, замість покращення людської натури релігії сіють ворожнечу і ще погіршують становище населення.

В рок-опері Andrew Lloyd Webber'а “Jesus Christ Superstar” Іуда співає: “якби ти з'явився сьогодні, ти б досяг [мільйонів] ... твоя смерть стала б хітом”. Але це пісня. В реальності скільки було “пророків” в 20-му столітті — здебільшого їм потрібні були масові вбивства лише щоб потрапити в новини. Тобто поява пророка самого по собі нічого не вирішує. Та й поява власне сина божого 2000 років тому мало що змінила, хіба що загальмувала на тисячоліття розвиток технологій (якщо вірити офіційній історіографії).

Візьмемо більш істотні втручання. Хрест перед битвою, що його було явлено Костянтинові, сприяв переходу Римської імперії в християнство. Що знов таки призвело лише до гальмування технічного прогресу.

Ближчий приклад: 40 з гаком спроб вбити Гітлера, всі провалились. Навіщо доброму богові так діяти? Тобто чи міг би бог покращити життя людству, прибравши Гітлера? Але може ці напади скінчились провалом саме тому, що людство має отримати “щеплення” від світових війн? І без Гітлера людство могло б поринути в ще важчу світову війну із застосуванням ядерної зброї?

Дамо богові ще більші можливостей. Нехай їжі буде достатньо для всіх на землі, а потягу до війн не буде. Взагалі-то це протирічить людській природі (а ми умовилися, що засади по ходу п'єси ми не міняємо), але нехай буде так. Але тоді нам потрібно змінювати і потяг до розмноження. А війна і потяг до розмноження (точніше, війна за їжу і можливості розмножуватись) є головними рушійними силами розвитку людської цивілізації. Он у дельфінів воєн немає, і де ті дельфіни? А скасувавши потяг до розмноження ми позбуваємось еволюції і взагалі порушуємо власний же наказ “плодіться і розмножуйтесь”, що є базовою програмою існування біосфери.

Таким чином, на якому б рівні ми не намагалися вплинути на поточний стан речей на Землі, ми впираємось або в обмеження вже встановлених правил, або в відсутність сенсу (якщо обмеження відсутні). Простими словами, бог або не може, або не хоче щось міняти. А просто спостерігати — нудно. Тому ми можемо припустити, що бог облишив цей світ у зв'язку із відсутністю перспектив для себе. Що рівноцінно його неіснуванню в поточний момент. А космологією нехай фізики займаються, адже питання, чи був присутній бог при створенні поточного всесвіту, чи займався іншими питаннями, є суто теоретичним і не впливає на сьогодення.